1. Не “сюсюкайте” з малюком.
2. Не вимагайте: “Назви правильно, бо не дам (чогось), поки не назвеш”.
3. Не залякуйте дитину: “Ось тато приїде, я йому розповім”, “Почекай, підеш до садочка…”.
4. Не тисніть на сина чи доню.
5. Не показуйте свого незадоволення, не закарбовуйте своїми бідканнями у свідомості дитини негатив.
6. Не позбавляйте малюка своєї уваги, виправдовуючись тим, що підштовхуєте його до самостійності: “Сам грайся, ти вже дорослий”.
7. Не перекривлюйте, не дражніть, не кепкуйте з недосконалого мовлення дитини, не критикуйте, а заохочуйте найменші його прояви!
8. Не робіть розвиток мовлення територією протистояння, тиску, диктату, щоб запобігти опору, негативізму, неврозу.
